Я буду з тобою! – сказала дружина, – Нудьгу розженемо за пляшкою джину, Я поруч, коли упадемо додолу, Дай сили нам, боже, дістатись додому.
Я буду з тобою щотижня «говіти», Десь там нас чекають робота і діти, Та я, як Ізольда услід за Тристаном, За милим полину у дим ресторану.
Най знов спозаранку нас буде штормити, І рій гвинтокрилів зведеться шуміти… Я поруч, – сказала дружина, – довіку! Розсолу наливши собі й чоловіку.
|