Поэзия

Колискова

Над озером, порослим осокою,

Провидицею жданого спокою –

У сутiнках мелодiя пливе

I тихо завмирае все живее…

Бiлявий мiсяць виглянув  з-за хмар:

Дорiжку простеляе немов  дар –

Дороговказ, що стелиться в водi,

Для тих, хто потерпае у бiдi.

Мелодiя тихесенько бринить:

Над луками, над долами летить –

Душi торкае тих, хто ще не спить

I сон до них приходить у ту ж мить.

Звиваючис  злiтае аж до гiр –

З вершин яких пiдводиться до зiр,

Що тлiють жаром в чорнотi небес…

Аж  раптом, в озерi, почувся сплеск!

У скрипаля здригнулася рука:

Розтанула мелодiя тонка –

У тишi розчинилась навкруги,

А в озерi… розбiглися круги…