Поэзия

Багато весен в часi зустрiчала,

Багато зим провести довелось-

Та завжди вipнicть дiтям зберiгала,

Тому, що так по совicтi велось…

А роки пролiтають непомiтно:

Лише встигай оглянутись назад,

Вже й колiр  на волоссi зник безслiдно-

З`явився бiлий,як квiтучий сад.

Короною вiнчае, нiжним цвiтом,

Багатомудру голову Твою-

За працю для людей, вiн цiлим свiтом,

Подяку щиру вiддае свою.

Ти королева, Твое королiвство

Проходить там – де серце е Твое,

Терпiти не могла Ти нi блюзнiрство,

Нi iншi негаразди, якi е.

Впродовж життя – Ти дiток все навчала:

Як в свiт великий правду донести –

Сторiнки душ Ти iх перегортала

I засiвала щедро тi листи.

Спливали роки, дiти виростали:

Несучи в серцi пам`ятки Твоi –

I як птахи у вирiй вiдлiтали:

Шляхи життя торуючи своi.

Тепер Ти вже бабуся, вже онуки

Самi шукають свiй Великий Шлях –

Терпляче ждеш Ти iх, пiд час розлуки,

Бо кожен з них теж перелiтний птах…

Тож будь завжди: у радощах i в горi –

Дороговказом вiрним для дiтей!

Свiти i не згасай в життевiм морi:

ЗОРЕЮ – серед  свiту i людей!