Зустрілись в травні сам на сам плюгавий Дощ і неприступне Сонце. І мовить Дощ:"Свого не дам, та й не лишусь в сторонці". Тут Вітер вставити хотів, не встиг розкрити рота,- гукнуло Сонце:"А хрін вам всім! Я мудрий,ви ж бо ідіоти." Там гул стояв такий важкий, дерева схлипували цвітом. Ніякі зовсім ватажки, а прагнуть править світом. Губити глузду не бажав ніхто, лише кидання слів на воду і враз мовчанка.Один одному на зло ховали погляд,коли Місяць сходив. |